Рухливі ігри — важливий засіб фізичного виховання дітей дошкільного віку. Коротко спинимося на особливостях подачі та проведення рухливих ігор в кожній віковій групі.
Для дітей другої молодшої групи підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у цих іграх небагато — одне, два. Невелика й кількість ролей (усі діти «кошенята», а одна дитина — «кішечка», всі діти «курчата», а одна дитина — «квочка»). Важливо також ураховувати н те, що в цьому віці дитина погано володіє своїми рухами: часто втрачає рівновагу, падає, докладає багато зусиль під час виконання фізичних вправ. Тому ігри для молодших дошкільників добирають з обов'язковим чергуванням руху і відпочинку.
Спочатку ведучим у рухливій грі має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувались і не втомлювалися. Діти охоче виконують його вказівки і водночас сприймають вихователя як активного учасника гри. Цікаво проведена вихователем роль ведучого дає дітям велику радість, створює бадьору, емоційну атмосферу, сприяє залученню всіх вихованців до гри, активізує їхні дії. Поступово, коли малюки засвоять правила гри й звикнуть до організованих дій, їх можна залучати й до виконання ролі ведучого.
Молодші дошкільники в колективних іграх виконують одні й ті самі рухи (бігають, ходять, стрибають тощо). У них ще немає зацікавленості в результатах гри, їх приваблює сам процес руху: бігати, наздоганяти, лазити, кидати предмети в ціль та на дальність тощо. Цю особливість вихователь і повинен ураховувати, плануючи роботу з дітьми.
У своїй науково обгрунтованій методиці проведення рухливих ігор А. І. Бикова пропонує умовно виділити три періоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшього дошкільного віку.
Завдання першого періоду (вересень — жовтень) — привчати малят гратися разом (невеликими групками), використовуючи різноманітні іграшки (м'ячі, прапорці, обручі тощо). Водночас починають проводити й колективні рухливі ігри, об'єднуючи 10—12 дітей. Добирають ігри прості за змістом і характером рухів. Діти виконують цікаві й нескладні завдання: підбігти до вихователя («Біжіть до мене»), наздогнати м'яч («Дожени м'яч») тощо. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. її рухи ще не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного-двох повторень діти повністю оволодівають правилами гри.
Наступний період триває з листопада по квітень. Він охоплює пізню осінь, зиму та ранню весну. Завдання вихователя в цей період — підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовуватися до сезонних явищ (слизький майданчик, сніг, холодна погода тощо). Тому в цей час добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів у теплому одязі. Це ігри з бігом та ходьбою по всьому майданчику («Поїзд», «Знайди свій будинок» тощо), ігри з катанням м'ячів, кульок («Прокоти м'яч у ворота» та ін,), проводяться в приміщенні, бо зимою важко проводити їх на майданчику. Рухливі ігри, які проводить вихователь в цей період, поступово збагачуються більш складними завданнями.
У літній період (травень — серпень) легкий одяг дітей та рівень їхньої підготовки дають змогу використовувати різноманітні рухи (підлізання, стрибки, ловіння м'яча тощо). Завдання вихователя в цей період — збагатити руховий досвід дошкільнят, вдосконалити набуті ними рухові навички. Вводять нові ігри, а розучені раніше проводять в ускладненому варіанті. Наприклад, у грі «Трамвай» діти проходять не по рівному майданчику, а по колоді або між предметами тощо.
Діти цього віку особливо емоційно сприймають образи гри. Отож, стимулюючи правильне виконання рухів, спираються саме на цю властивість їхньої психіки. Наприклад, радять пострибати, як «жабки або зайчики», пройти тихо, як «лисичка» тощо. Нестійка поведінка та швидка збуджуваність дошкільнят потребують від вихователя спокійного, бадьорого тону. Треба проводити гру весело, жваво, намагатися зацікавити дітей. Бадьорий, емоційний тон вихователя, його піклування про кожну дитину позитивно впливає на малюків, збільшує їх інтерес до рухливих ігор.
Тривалість гри для дітей другої молодшої групи становить у середньому 6—8 хв при повторенні кожної з них у межах 3—5 раз. У середній групі діти починають цікавитися результатами своїх дій: точно влучити м'ячем у ціль, легко перестрибнути через «струмочок»; підлізти, не торкнувшись мотузки. Збільшення їхніх рухових умінь дає змогу проводити різноманітні ігри з метанням («Хто далі кине», «М'яч у сітку»), лазінням («Діти та вовк»), стрибками («Жаби і журавлі») тощо.
Протягом року зміст ігор, рухові завдання, правила та взаємодія дітей поступово ускладнюються. Якщо гра становить для вихованців певні труднощі, під час прогулянок краще проводити її з меншою кількістю учасників. Коли правила засвоять усі діти, гра проводиться з усією групою.
Надмірна рухливість дітей цього віку і їх невміння використовувати свої сили вимагають особливого підходу в дозуванні ігор. Вихователь стежить, щоб рухи чергувалися з короткочасним відпочинком. Коротка пауза (півхвилини — хвилина) між повтореннями гри дає можливість відпочити після бігу або стрибків, заспокоїтись. У цей час відбувається обмін враженнями від гри. Загальна тривалість рухливої гри для дошкільнят цієї групи 8—10 хв.
У вихованців старшої групи руховий досвід багатший і це дає можливість ширше використовувати в іграх різноманітні і більш складні рухи, якими вони ще недостатньо володіли в середній групі. Наприклад, лазіння по парканчику в грі «Переліт птахів», кидання та ловіння м'яча в іграх «Цілься краще», «Мисливці і зайці»; стрибки у іграх «Хто краще стрибне», «Вудочка» та ін. У цьому віці велике значення мають ігри із застосуванням різноманітних посібників (м'ячів, обручів, скакалок). Вони подобаються конкретністю та наочністю оцінки досягнень: впіймав м'яч або влучив ним у кільце, прокотив обруч до визначеного місця і т. д. Старших дошкільників цікавить в іграх елемент змагання: хто швидше прибіжить, хто спіймає більше гравців і т. д. Тому для них пропонуються ігри естафетного характеру з елементами змагання («Чия ланка швидше збереться», «Хто швидше до прапорця» тощо).
Вихователь підбирає ігри відповідно до мети, яку в даний момент він ставить: формування певних рухових навичок, виховання витримки, сміливості, організованості тощо. Визначення й конкретизація загальної мети запобігають випадковості у доборі ігор. Одна й та сама мета може здійснюватися в різних іграх. Наприклад, рухові навички у метанні в ціль удосконалюються в іграх: «Мисливці і зайці», «Цілься краще», «Влучи в обруч» і т. ін. Але ця загальна мета в кожній грі конкретизується у вигляді зрозумілих і цікавих завдань. У грі «Влучи в обруч» пропонується влучити м'ячем у нерухому горизонтальну ціль, а в грі «Мисливці і зайці» — в ціль, що рухається. По суті, вдосконалюється одна й та сама рухова навичка, але умови виконання різні. Вихователь повинен керувати ігровою діяльністю дітей, добираючи ігри в певній доцільній послідовності. Наприклад, в іграх «Кіт і миші» та «Карасі і щука» вдосконалюється біг з ловінням. Але в грі «Карасі і щука» більша кількість ролей і складніші правила, тому її слід проводити після гри «Кіт і миші».
Успіх гри значною мірою визначається правильною організацією дітей. Перед поясненням нової гри слід повторити складніші для дітей рухи. Наприклад, у грі з підлізанням під дугу «Хто швидше до прапорця» до початку її повторюють підлізання, а потім вихователь розповідає правила гри.
Важливий момент у керівництві грою — дозування рухів, особливо в іграх з бігом, лазінням, стрибками. Тривалість безперервного швидкого бігу для дошкільнят старшої групи становить 20—25 сек за одне повторення гри. Кількість повторень залежить від її змісту, але не повинна перевищувати 4—6 раз. Між повтореннями необхідно влаштовувати короткі паузи для відпочинку дітей. Дуже важливо регулювати навантаження в рухливих іграх узимку, коли одяг утруднює рухи. Треба стежити, щоб діти не перегрівалися і не втомлювалися. Загальна тривалість рухливої ігри — 10—15 хв.
У підготовчій до школи групі зростає активність дітей. Вони стають сміливішими, винахідливішими, рішучішими. Вони люблять, коли в іграх виникають різні раптові несподівані ситуації (утруднення). Ураховуючи це, вихователь ставить перед ними конкретні завдання; пояснює, що і в якій послідовності вони повинні робити, що їм забороняється та ін. Наприклад, за одним умовним знаком бігти або швидко зайняти своє місце в колоні, за другим — присісти, за сигналом вихователя зупинитися або кинути м'яч («До свого прапорця», «Передай — стань», «М'яч середньому» та ін.).
У цій віковій групі дітей цікавить не тільки зміст гри й роль у ній, а й результати (вміти влучити в ціль, швидше за всіх пробігти та ін.). Треба більше проводити ігор, в яких були б елементи змагань між ланками, командами на спритність, влучність, швидкість рухів. Наприклад, у грі «Хто перший» виграє команда (ланка), яка швидше пробіжить, пролізе в обруч. Проводячи ігри з елементами змагань, треба привчати дітей бути стриманими, уникати сварок, прагнути до того, щоб ігри сприяли вихованню в них позитивних рис характеру.
Дітей підготовчої до школи групи слід привчати самостійно розповідати зміст знайомої їм гри, пояснювати її правила, аналізувати. Вони повинні вміти самі організувати й провести рухливу гру з нескладними правилами.
Методика проведення рухливих ігор з дітьми цієї групи істотно не відрізняється від методики проведення їх з дошкільниками старшої групи. Дещо збільшується тривалість безперервного бігу в іграх до 25—35 сек за одне повторення гри і загальна тривалість до 12—20 хв.
Протягом року одна й та сама гра повторюється в різних умовах: в груповій кімнаті, в залі, на майданчику тощо. Тому внесення певних змін (ускладнення правил, збільшення дистанції бігу та ін.) у гру при її повторенні дає змогу забезпечити відповідний інтерес дошкільнят до неї та підвищити їхню рухову активність.
Нові ігри доцільно повторювати з дітьми всіх вікових груп 3—4 дні підряд. Потім залежно від педагогічного завдання підбирають відповідні рухливі ігри, які проводять на заняттях з фізичної культури та під час прогулянок.
