Методи виховання мають пряме відношення не тільки до академічних успіхів вашої дитини, але також наскільки добре дитина взаємодіє з іншими людьми в школі, поза школою в місці проживання, наскільки успішно дитина іде на контакт з іншими людьми в повсякденому житті. У 1966 році психолог Діана Бомрінд провів дослідження та визначив три способи виховання дитини. Ці стилі виховання включаються як дозвільний, авторитарний та авторитетний метод виховання дітей.
Дозвільний - батьки кращі друзі їх дитини. Стосунки зі своїми дітьми, схожі, на відносини з однолітками. Дітям, яких виховують в дозвільним методом виховання дозволяється делегувати свої власні інтереси, мають неструктурований рольовий склад у сім'ї, і по суті приймає свої власні правила. «Дозвільні» батьки - великі вболівальники, коли справа доходить до заохочення своєї дитини це зводиться до банального навязування, переслідування свої цілі, також батьки в дозвільнім методі виховання завжди для дитини є слухачами та опорою в часи кризи. Тим не менш, дозвільні батьки вкладають надто багато віри в здібності своєї дитини, щоб віднайти правильне від неправильного втрачають багато часу, бо батьки рідко являються прикладом для наслідування, здебільш не є авторитетними. Вони можуть спробувати урезонити дитину логікою, коли мова заходить про його дії та приняття рішень, коли дитина погано себе веде або веде себе неадекватно, методом впливу являеться маніпулювання ним, в різні способи граючи на його інтересах, но нівякому разі не використовують каральні заходи. Діти які виховувалися в дозвільнім методом як правило, не можуть тримати свої емоції під контролем і мають поганий контроль агресивних імпульсів. Вони можуть стати бунтівними і зухвалими, коли їх просять зробити те, що вони не хочуть робити, і коли справа доходить до складних завдань, вони часто не мають бажання продовжувати.
Авторитарний метод виховання
Авторитарний стиль виховання діаметрально протилежний дозвільному стилю. Батьки, які використовують цей метод вважають, що дитина повинна мати місце в домашньому господарстві, але ніколи їх нечують, дуже мало надаеться значенню заохочувальному діалогу. Батьки встановлюють суворі правила і стандарти, яких діти повинні дотримуватися, в разі не дотримання вони будуть суворо покаранні за відхилення. Авторитарні батьки наводить приклад, на основі його власної системи жорстких моральних правил і встановлює закон ("Тому що я так сказав"), не доводячи дитині причини. Це спонукає дитину створювати та розвивати свою власну систему вірувань.
Авторитарна модель виховання дітей дає кращі результати, ніж дозвільна модель. Діти працюють краще, навчаня даеться краще, їм простіше протистояти спокусі антисоціальної поведінки, в тому числі з використанням незаконних наркотиків або алкоголю, або порушення закону. Тим не менш, жорсткий стиль виховання може залишити в дитині тривогу, занепокоення і пригнічення. Дівчата, швидше за все, відмовляються від наслідків виховання, у той час як діти чоловічої статі з більшою ймовірністю стають ворожими.
Авторитетний метод виховання
Діти з авторитетним методом виховання енергійні, щасливі й упевнені, що вони можуть виконувати складні завдання. Вони мають добре розвинені соціальні навички можуть тримати свої емоції під контролем, як це необхідно. Діти не схильнні до гендерних стереотипів - хлопчики можуть бути чутливими, так само, як дівчата можуть бути незалежними. Батьки демонструють власними вчинками свою відповідальність в родині та господарстві. Но нів'якому разі невикористовують агрересивного впливу, бо вірять в гнучкість. Ця система виховання передбачае створення системи, но нівякому разі ця система неповинна заважати розвитку та вдосконалення дитини через спроби чогось нового. До дитини в цій сім'ї ставляться з довірою, це передумова до прагнення чогось нового, перетнути межу раніше невідомого залишаючись психічно та емоційно врівноваженою, щоб зробити вірні висновки та крокувати далі.
