Проектна технологія, модульні технології, інтерактивні технології, інформаційно-комунікаційні технології
Проектна технологія - це особистісно орієнтована модель процесу трудового навчання, в основі якої лежить розвиток пізнавальних навичок учнів, унікальності та самобутності кожного школяра, його творчого мислення, пізнавальної самостійності, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, що дозволяє кожному учневі будувати власну освітню траєкторію.
Сутність проектної технології - у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів ( змісту, методів,прийомів тощо),що адаптує навчально-виховний процес до структурних і організаційних вимог навчального проектування.
Проектно-технологічна діяльність є обґрунтованою і спланованою діяльністю, яка передбачає розроблення конструкції, технології виготовлення і реалізацію об'єкта проектування та спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних і предметно-перетворювальних знань і вмінь. Виконуючи творчі проекти від ідеї до її втілення, учні вчаться самостійно приймати рішення, з'ясовувати свої проблеми в знаннях і знаходити шляхи виправлення такого стану. У результаті цієї діяльності створюється проект (продукт чи послуга), що розглядається нами як самостійно розроблений і виготовлений учнем об'єкт технологічної діяльності, від ідеї до втілення, володіє суб'єктивною чи об'єктивною новизною і має особистісну чи соціальну значимість, в результаті чого на кожному етапі створення виробу творча активна діяльність школярів вимагає від них використання набутих знань, умінь і навичок.
Успішність та ефективність проектування забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої роботи вчителя та учня, в основі якого лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного, заключного.
Модель проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання
Методи, що застосовуються учителем у процесі навчання дітей проектуваню, умовно можна поділити на традиційні та нетрадиційні. До традииційних відносяться:вербальні методи; демонстрація; спостереження; метод вправ; метод самостійної роботи. До нетрадиційних -метод творчих проектів; метод фантазування; мморфологічний аналіз; метод мозкової атаки; метод фокальних об'єктів; метод алгоритмів; метод зразків; метод створення ідеального об'єкту; основи тееорії розв'язування винахідницьких задач; конкурси творчих проектів та інші.
На різних етапах проектно-технологічної діяльності застосовуються і різні методи навчання, зокрема :
-на організаційно-підготовчому: вербальні методи (розповіді, пояснення), інформаційної підтримки, метод фантазування, пошуку, демонстрації зразків раніше виконаних проектів, метод аналогій, мозкової атаки, метод ідеального та фокальних об'єктів тощо;
-на технологічному етапі : метод вправ (відпрацьовуються дії і прийоми виконання окремих операцій), метод інформаційної підтримки шляхом демонстрації автоматизованих схем, креслень, технологічних операцій, прогресивних технологій;
- на заключному етапі: метод інформаційної підтримки, демонстрації, проведення конкурсів творчих проектів.
Співробітництво. (партнерська технологія) вчителя та учнів в умовах здійснення проектно-технологічного підходу допомагає сформувати у школярів необхідні вміння і навички в тому або іншому виді діяльності, необхідну активну практику для кожного учня групи.
Спрямування сучасної освіти на профільне навчання робить знання і застосування методу проектів надзвичайно, актуальним, адже метод проектів максимально наближує до реальних потреб життя, сприяє формуванню необхідних компетентностей та професійному самовизначенню учнів.
У процесі виконання проектів можуть бути застосовані різні види технологійюбробки конструкторських матеріалів, елетротехніки, інформаційних технологій, графічних і дизайнерських робіт, технології ремонтно-оздоблювальних робітдехнології сільського господарства і міського озеленнення, домашньої економіки, підприємництва, народних ремесел тощо.
В Україні групою.науковців ( О.М.Кобернік, В.К.Сидоренко, А.І.Терещук, В.В. Бербець та ін.)у чисельних статтях , посібниках розглядаються питання теорії іпрактики проектного навчання у загальноосвітній школі.
Модульні технології
Це педагогічна технологія забезпечує учневі розвиток його мотиваційної сфери, інтелекту, самостійності, колективізму, схильностей, уміння здійснювати самостійне управління навчально-пізнавальною діяльністю.
Нова парадигма полягає в тому, що учень має вчитися сам. а вчитель - здійснювати мотиваційне керівництво його учінням. Тобто мотивувати, організовувати, координувати, консультувати, контролювати.
Найповніше основи модульного начання розроблені П. Цявичене й викладені в монографії «Теория й практика модульного обучения» (Каунас, 1989).
Модульне навчання виникло як альтернатива традиційному. Саме воно інтегрує в собі все те прогресивне, що накопичено в педагогічній теорії та практиці. Так, з програмованого навчання запозичено ідею активності учня в процесі його чітких дій у певній логіці, постійне підкріплення своїх дій на основі самоконтролю, індивідуалізований темп навчально-пізнавальної діяльності. З теорії поетапного формування розумових дій використано саму її суть — орієнтовну основу діяльності.
Кібернетичний підхід збагатив модульне навчання ідеєю гнучкого управлінню діяльністю учнів з переходом на самоврядування. З психології використано й рефлексивний підхід. Накопичені узагальнення теорії та практики диференціації, оптимізації навчання, проблемності — все це інтегровано в основах модульного навчання, в принципах і правилах його побудови, відборі методів і форм здійснення процесу навчання.
Суть модульного навчання полягає в тому, що учень цілком самостійно (або з певною дозою допомоги) досягає конкретної мети навчально-пізнавальної діяльності в процесі роботи з модулем. Модуль — це цільовий функціональний вузол, у якому об'єднано навчальний зміст і технологію оволодіння ним у систем високого рівня цілісності.
Саме модулі дають змогу перевести навчання на суб'єкт-суб'єктну основу.
Стосунки стають більш паритетними. Вчитель керує навчально-пізнавальною діяльністю учнів через модулі й безпосередньо, але це більш м'яке, а головне — цілеспрямоване управління,яке дає вчителю змогу індивідуалізувати роботу з окремими учнями. Тут не існує проблеми індивідуального консультування, дозованої індивідуальної допомоги.
Інтерактивні технології
За інтерактивного трудового навчання навчально-трудовий процес організовується таким чином,що практично всі учні задіяні у навчальній і трудовій діяльності, мають можливість діяти залежно від наявних знань.
Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Це спів-навчання( колективне,кооперативне, начання у співпраці), в якому і вчитель, і учень є суб'єтами навчання. Інноваційні технології навчання в одному випадку ставлять учня в позицію режесера,в другому- в позицію учителя, в третьому- консультанта, в четвертому- творця або художника, в п'ятому- організатора діяльності дітей або однокласників, в шостому- в позицію учня, в сьомому- організатора взаємо-навчання.
Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Найбільше відповідають особистісно зорієнтованоному підходу до навчання. В процесі застосування інтерактивних технологій, як правило, модедюються реальні життєві ситуації, пропонуються проблеми для спільного вирішеня, застосовуються рольові ігри.
ІТ-це різновид активних методів навчання( „велике коло", „акваріум", „займи позицію", „мозковий штурм", групові та парні форми навчально-трудової діяльності учнів).
Інформаційно-комунікаційні технології
Розробка і впровадження у виробництво та навчальний процес сучасного обладнання,широке застосування комп'ютерної техніки та нових інформаційних технологій зумовили розробку нової парадигми організації навчального процесу.Іде процес використання програмних засобів і систем навчання для підтримки традиційниих методів навчання. Тому розробляючи нові технології навчання в сучасних суспільних умовах, не можна ігнорувати зростаючого значення і формаційної функції суспільства.
Загалом існує чимало різновидностей програмних засобів, які за своїм методичним призначенням можуть поділятися на навчаючі,тренажерні,котролюючі,інформаційно-пошукові,імітаційні, моделюючі, демонстраційні, начально-ігрові, дозвіллєві.
Комп'ютер враховує широкий діапазон індивідуальних особливостей учнів.Віь дає змогу кожному учневі навчатися в зручному для нього темпі при виборі певно навчальної взаємодії, враховуючи не тільки правильність відповідей на одне або декілька завдань,часові втрати, характер помилок, а й тип і міру достатньої допомоги.Комп'ютер стає посередником між учителем і учнем,він організовує процес навчання відповідно до фізіологічної.психологічної, інтелектуальної індивідуальності. Навчання, що здійснюється на основі найсучасніших інформаційних і комунікаційних технологій, в перспективі має відігравай винятково важливу роль у розвитку культури учіння протягом усього життя.