Дитяча агресивність, що це? Будь – який вчитель знайомий з проявом агресивною поведінки учнів початкової школи майже щодня. На перервах діти влаштовують бійки, скаржаться на однокласників за образливі прізвиська, дражнять і провокують інших дітей, не слухають вчителя. Все це різні прояви агресії, тому вони потребують відповідної реакції з боку дорослих. Необхідно знати, що означає така поведінка учнів і звідки вона береться. Тільки за таких умов можна сподіватися на подолання небажаних проявів поведінки.
Психологи визначають це явище як модель поведінки, яку дитина демонструє оточуючим. Такою поведінкою вона „говорить”, що відчуває себе дискомфортно або безпорадно. Агресія – це енергія боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів, це сила, яка необхідна для досягнення мети, це поведінка людини, спрямована на заподіяння шкоди іншій людині. Звичайно міра цієї шкоди може бути різною так само, як і форма прояву.
Найгрубішою є фізична агресія – заподіяння фізичної шкоди: бійка та ін. А найпоширеніша – словесна агресія: лайка, погрози, докори, прізвиська, крик, верещання, плач. Іноді учні вдаються до непрямої агресії: кидання предметів на підлогу, грюкання дверима, стукання кулаком по парті, бажання домагатися свого будь -якою ціною. У дітей впертість, відмова виконувати розпорядження дорослих є досить поширеним явищем. Розрізняють агресію зовнішню, спрямовану на інших людей, і внутрішню – на самого себе: кусання, дряпання себе, стукання головою об парту. Отже, стикаючись із проявом агресії у дитини, педагог має зрозуміти, які причини за нею стоять. Від цього залежатиме вибір тактики педагогічного впливу на дитину.
Психологічні дослідження показали, що однією із причин прояву агресивності у дітей, є взаємини в сім’ї. Розвитку агресивності у хлопчиків сприяє жорстка вихована позиція батька, дисциплінарні заходи якого бувають пов’язані з приниженням: фізичними покараннями, висміюванням. Мати ж займає непослідовну, ліберальну позицію. Ворожість у сім’ї сприяє розвитку недовіри і ворожості до світу в цілому. Причиною агресивної поведінки дитини може бути і завищена самооцінка та рівень домагань, що часто призводить до виникнення так званого афекту неадекватності. Це є своєрідна захисна реакція, що допомагає дитині відгородитися від реальності і зберегти високу самооцінку.
Індивідуальна робота вчителя із здібними та обдарованими дітьми з математики
1.Психолого-педагогічні основи роботи з обдарованими та здібними учнями
Обдарована дитина - це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому або іншому виді діяльності.
Обдаровані діти в будь-якому суспільстві мають розглядатися як національне надбання й розраховувати на особливі соціальні права. Такі діти повинні бути об'єктом спеціальних педагогічних і соціальних програм, оскільки найбільші сподівання на покращення умов життя й розквіту нації пов'язані саме з обдарованою молоддю. Обдарована дитина – це дитина, що виділяється яскравими незвичайними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому чи іншому виді діяльності. Відповідно до даних психологічних досліджень обдарованими є не більше 5% дітей. Разом з тим, беручи до уваги генетично закладені в кожній дитині здібності й різноманіття видів обдарованості, можна припустити, що потенційно кожна дитина – обдарована.
Обдаровані діти, які явно або неявно виділяються серед своїх однолітків пізнавальною активністю і здатністю до творчості, вимагають особливого підходу. Створення умов для розкриття потенціалу учнів, виховання творчої особистості і реалізації обдарованості в дорослому житті стає невідкладним завданням загальноосвітніх установ.
Чи готова дитина до школи? Віддавати її в школу в 6 років, або, може варто почекати ще рік? Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання? Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошколят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і папам не завжди легко.
Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.
Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки його перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок. Необхідних для шкільного навчання. Накопичення цих передумов – непроста справа. Що ж можна і чого не можна роботи до школи?
Рухливі ігри — важливий засіб фізичного виховання дітей дошкільного віку. Коротко спинимося на особливостях подачі та проведення рухливих ігор в кожній віковій групі.
Поради для батьків: Як навчити дитину не розмовляти з незнайомцями
Ще вчора Ваша дитина ходила в дитячий садок за руку з татом і мамою. А сьогодні вона вже першокласник. Як навчити її найпершим правилам безпеки - поради дає дитячий психолог Євгенія Курилова.
Поради батькам: Що робити, якщо дитину не приймають у школі
Ситуація, коли однокласники знущаються над Вашою дитиною, дражнять, або, навпаки, бойкотують неприємна, але поширена. І, як не дико це звучить, цілком зрозуміла. Боротися з цим можна і потрібно. Але відправляти папу на розмову з вчителькою - "Чому з моїм Васею не дружать?!" - Безглуздо і неефективно. Дорослим у дитячі розбірки потрібно встрявати вкрай обережно (зрозуміло, мова не йде про крайні випадки, коли новачка катують, - на жаль, трапляється й таке).А що ж робити? Розбираємося з дитячим психологом Євгенією Куриловою.
Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.
Шановні батьки, нам би дуже хотілося, щоб цей матеріал став вашим помічником. Кожна мати та кожний батько хоче, щоб спілкування з дитиною приносило радість, щоб було взаєморозуміння і дружба. Хоча часом це нелегко. Дитина своєю поведінкою часто ставить перед батьками складні завдання: як відреагувати на спалах злості, неслухняності, що робити, якщо дитина пригнічена і невпевнена у собі, як допомогти їй налагодити контакт з однолітками, як бути, якщо ваша надмірно активна дитина не може всидіти і п'яти хвилин на одному місці... У батьків може виникати багато неприємних почуттів – злість, розчарування, безпорадність, почуття провини за те, що не змогли чомусь навчити.
